Біографія
Бондарєв Костянтин Анатолійович. Народився 13 вересня 1972 року в Ташкенті (Узбекистан). З 1979 по 1981 рік навчався у середній школі № 10 міста Ташкент. Займався музикою і тенісом. У 1981 році сім'я переїхала до Києва. Навчався у київській середній школі № 110. З раннього дитинства батьки привчили його самостійно приймати рішення і нести повну відповідальність за свої вчинки. У школі завідував оргсектором у комітеті комсомолу.
У 1989 році вступив до Київського інженерно-будівельного інституту на спеціальність «промислове і цивільне будівництво». Під час навчання брав активну участь у науково-дослідній діяльності студентів. Тема досліджень – «апроксимація кривих ліній». Паралельно з навчанням працював, оскільки це були важкі часи (початок 90-х) і треба було заробляти на життя. Писав навчальні програми на популярних у той час мовах програмування. Саме тоді зробив перші кроки у бізнесі.
У 2002-2004 роках отримав другу, економічну, освіту у Київському національному економічному університеті.
Костянтин Бондарєв не сприймає зло і несправедливість у будь-якій формі. Він – щирий патріот, якому «за державу прикро» і який прагне служити своїй країні, своєму народові – не заради слави, влади, грошей чи почестей, а заради майбутнього України.
Він щиро прагне допомогти людям, які його оточують. Для нього громадська активність – покликання.
Він – яскравий представник молодого покоління українців, з якого формується нова справжня національна еліта. Це молодий професіонал, self made man, який всього у житті досягнув самотужки. Це людина нового часу.
Він цілеспрямований і енергійний, здатний на Вчинок.
Він не обтяжений «родовими» плямами тоталітаризму, оскільки вступав у зрілість уже в умовах Незалежної України. Він дивиться вперед, а не назад.
У 1995 році зареєстрував перше засноване ним підприємство. Спробував свої сили у різноманітних сферах діяльності, пов'язані з виробництвом. Також займався банківським бізнесом.
У 2000 році вирішив зайнятися сільськогосподарським виробництвом. І не просто для заробітку, а щоб допомогти людям у депресивних районах Київської області. Після «згортання» ЧАЕС там виникла дуже складна ситуація як з роботою, так і з екологією, зі здоров'ям людей. І він пішов туди, де найважче, де люди чекали на допомогу, але не дочекалися її від держави. А він простягнув їм руку допомоги. Придбав в Іванківському районі підприємства, що «дихали на ладан». Підняв ці підприємства на ноги, створив нові робочі місця.
У цей же час, коли побачив зсередини непросте життя людей на селі, зацікавився громадською діяльністю. Він завжди знав, у кого яка проблема – кому дах треба полагодити, у кого будинок згорів, у кого корову вкрали. Прагнув допомогти людям в усьому – і допомагав, коли міг.
Зрозумівши на численних прикладах "з життя", що досі наша влада не лише не виконувала своїх функцій, не лише не поверталася обличчям до людей, а навпаки, відверталася від них і їхніх проблем, він пішов у політику. Допомагаючи людям, він відчув своє покликання в тому, щоб змінити на краще систему взаємин «держава-людина». Змінити своєю небайдужою громадянською позицією, своєю працею.
У 2002 році на виборах до Київської облради балотувався по Іванківському мажоритарному округу і був обраний депутатом. Був заступником голови бюджетної комісії. Виконуючи депутатські обов'язки, продовжував активно займатися громадською діяльністю, допомагати людям.
У 2004 році з ідеологічних міркувань вступив до лав Соціалістичної партії України. Ця партія найбільше відображала його уявлення про соціальну справедливість. У 2005 році, завдяки своїй активній позиції, очолив обласний штаб СПУ.
Очолював фракцію СПУ в облраді. Саме тоді, завдяки його зусиллям, в облраді було сформовано коаліцію з БЮТ – у загальному "мейнстрімі" формування демократичної коаліції після подій 2004 - початку 2005 років.
У травні 2006 року був обраний першим заступником голови Київської обласної ради за квотою СПУ. Фактично підняв з нуля апарат облради і зробив так, що він запрацював. Вперше за всю історію цього органу влади був прийнятий регламент її роботи.
Коли лідер СПУ Олександр Мороз зрадив демократичну коаліцію і несподівано для багатьох, у тому числі для однопартійців, увійшов у так звану "ширку" (ПР, СПУ, КПУ), багато хто був у розгубленості. Пішли розмови про розкол і масові виходи із СПУ цілими парторганізаціями. Партійні осередки стало лихоманити. Тоді Костянтин Бондарєв виступив на 5 каналі з критикою на адресу лідера партії. Ось частина його виступу: "Олександр Мороз зрадив партійні інтереси та інтереси мільйонів виборців. Концепція партії змінена на 180 градусів. Люди голосували не за цю ідею, сьогодні це все перекреслили в обмін на портфелі".
Цим виступом він яскраво продемонстрував, що є принциповим і самодостатнім молодим політиком, який орієнтується не на вождя, а на свої переконання. Тоді він показав хороший приклад не лише однопартійцям. Це був сигнал для народу, що молоде покоління політиків уже на марші.
Наступного дня після цього виступу він написав заяву про звільнення за власним бажанням і пішов з посади першого заступника голови Київської обласної ради. Це був вчинок принципової людини, вірної своїм переконанням.
На внутрішньопартійному рівні послідовно заявляв, що Мороза треба знімати. Але люди "вчорашнього дня" і "вождісти" взяли своє в партії. Зрештою Костянтина Бондарєва виключили спочатку з членів Бюро (за "некоректні висловлювання на адресу лідера"), а потім і з партії. Він намагався оскаржити ці рішення в контрольно-ревізійній комісії, але усе вже було вирішено заздалегідь.
Він вступив до СПУ з ідеологічних переконань, підтримав цю політичну силу за близькі для нього прогресивні ідеї та ініціативи в області місцевого самоврядування. А залишив партію через зраду вождя і його оточення.
Здавалося, Костянтин Бондарєв втратив усе. Але він не здався. На той момент він уже чітко усвідомлював, що політика – його покликання. Він «почав все з нуля». 22 січня 2007 року вступив до партії "Батьківщина". Того ж 2007 року вже обіймав посаду заступника начальника регіонального (у Київській області) штабу цієї політичної сили на позачергових парламентських виборах 2007 року.
У вересні 2007 року отримав подяку від Київської обласної ради за вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування.
З листопада 2007 року – народний депутат Верховної Ради від БЮТ (№ 114 у списку).
Маючи досвід успішної роботи в бізнесі (яка вимагає системності і регулярності), а також досвід побудови ефективного апарату на рівні області, він побачив, наскільки несистемна робота народних депутатів у парламенті: законопроекти пишуться буквально "на колінах" в кулуарах. І, "засукавши рукави", Костянтин Бондарєв узявся до роботи.
Активно працював у Верховній Раді як член Комітету з питань податкової і митної політики, головою Тимчасової комісії із земельних питань (точна назва: Тимчасова слідча комісія Верховної ради України з питань розслідування фактів порушення посадовими особами державних адміністрацій Київської області Конституції України і чинного законодавства України при наданні та переоформленні прав на земельні ділянки). Також працював заступником голови Комітету з податкової і митної політики. Тобто в тих органах парламенту, які завдяки своїй специфіці реалізують реальну системну модернізацію законодавчого поля.
Костянтин Бондарєв за своєю суттю є кризовим менеджером. Він проявив себе як боєць, як людина, яка здатна на вчинок. Зокрема, був одним із учасників подій під ЦВК і Апеляційним судом, коли чотирьох депутатів цинічно звинуватили у побитті співробітників спецпідрозділу "Альфа".
А коли у листопаді 2008 року "регіонали" знімали з посади коаліційного спікера парламенту Арсенія Яценюка, саме Костянтин Бондарєв переліз через скляне загородження на балконі і блокував систему "Рада", а потім давав відпір міцним "борцям" з Партії Регіонів.
Не дивлячись на те, що він інтелігентний, освічений, добре вихований і тактовний, він абсолютно непримиренний і навіть у хорошому значенні слова агресивний стосовно будь-якої несправедливості, будь-яких закостенілих форм, стагнації, занепаду, екстенсивності.
Він прагне розчистити дорогу новим ідеям і новим енергійним, креативним людям, до яких і сам відноситься. Прагне бути "на вістрі" прогресу, любить усе новаторське і прогресивне – і пропагує це іншим. Прагне до того, щоб Україна посіла гідне місце у сучасному світі. І всіма силами сприяє цьому.
Костянтин Бондарєв пройшов хорошу школу у бізнесі і міг би вже зараз спокійно "спочивати на лаврах" у достатку. Але це не для нього. Він рветься у бій. Будь-яку несправедливість – щодо себе чи когось іншого – він сприймає як особистий виклик.
Його орієнтир у політиці – Уїнстон Черчіль. Саме під враженням від його життєвого шляху і його неабияких досягнень у служінні інтересам рідної країни, Костянтин Бондарєв вибрав політику справою свого життя.
У нього є безліч ідей з реорганізації і модернізації пострадянських організаційних форм, що дісталися Україні в спадок від СРСР. Будівельник за освітою, він бачить будь-яке завдання в комплексі (від фундаменту до даху), аналізує і планує кожен крок – і тому не робить помилок. Має організаторський талант, прекрасно знаходить контакт з людьми. Член Постійної делегації в Міжпарламентській асамблеї країн-учасниць СНД. Член правління регіональної громадської організації "Право народу".
Прагнучи служити людям у прямому розумінні цього слова, у Київській області він відкрив громадські приймальні. Там люди можуть отримати необхідну допомогу з тих питань і проблем, які їх хвилюють. Громадські приймальні є в Іванківському, Поліському, Вишгородському, Бородянському, Васильківському, Обухівському районах та в місті Українка.
Він принципово ставить інтереси людини, простого трудівника вище за інтереси бездушної бюрократичної державної машини. І прагне допомогти у відстоюванні цих інтересів тим, хто найбільше цього потребує, і тим, кому через певні причини важко захищати їх самому.
Такі люди, як Костянтин Бондарєв, - це надія України вирватися із занепаду і стагнації, стати демократичною, багатою, щасливою, сучасною і високорозвиненою державою.
Він постійно вчиться і самовдосконалюється. Добре орієнтується у питаннях бізнесу і права. Вивчав їх самостійно, оскільки без цього не можна було продуктивно займатися бізнесом і орієнтуватися в ситуації в країні. Захоплюється історичною літературою. Вважає, що без осмислення минулого важко будувати майбутнє.
Став народним депутатом тому, що прагнув особисто зануритись у все те, що пов'язане з функціонуванням громадських інститутів, влади, провідних партій. Він звик вивчати все «зсередини», аби потім робити ці механізми кращими, досконалішими.
У всьому віддає перевагу новаторським підходам.
Одружений, виховує двох доньок. Захоплюється історією, літературою і живописом. Любить подорожі (активний туризм), автоперегони (ралі-рейд), верхову їзду, фотографію, академічне веслування. Володіє англійською мовою і вважає це природним для кожного політика нового покоління. Покоління, яке приведе Україну до Європи і відкриє її світу, а світ – Україні.
